У 2026 році в Україні відбулися суттєві зміни в процедурі спадкування, які стосуються як власників нерухомості, так і потенційних спадкоємців.
На початку 2026 року Кабінет Міністрів затвердив новий порядок реєстрації спадкових документів, що включає заповіти та спадкові договори. Важливою частиною цього документа є оновлення Спадкового реєстру та його інтеграція з електронною системою е-нотаріату. Постанова №52 містить перехідні положення для окремих електронних функцій.
З 25 травня 2026 року набули чинності зміни, передбачені Законом №4824-IX, які спростили процедуру оформлення майна, що передається дітям безоплатно. Зокрема, для отримання нерухомості в спадок, дозвіл від органів опіки більше не потрібен. Основні правила спадкування за заповітом залишаються в межах Цивільного кодексу України.
Заповідач може призначити спадкоємцями будь-яких фізичних осіб, незалежно від родинних зв’язків. Однак, наявність заповіту не гарантує автоматичного переходу майна до спадкоємця. Для цього необхідно прийняти спадщину у встановлений строк, після чого нотаріус видасть свідоцтво про право на спадщину. Якщо заповіт складено на кількох осіб, майно ділиться між ними рівномірно, якщо інше не передбачено заповітом.
Незважаючи на зміст заповіту, деякі категорії близьких родичів мають право на обов’язкову частку у спадщині. Це передбачено статтею 1241 Цивільного кодексу України. До цих категорій належать:
- Діти спадкодавця, які є неповнолітніми або малолітніми;
- Повнолітні діти спадкодавця, які є непрацездатними;
- Вдова або вдівець, які є непрацездатними;
- Батьки спадкодавця, які є непрацездатними.
Обов’язкова частка становить половину від тієї частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом за відсутності заповіту.
Для оформлення спадщини на нерухомість спадкоємцю знадобляться такі документи: паспорт, документ про присвоєння податкового номера, свідоцтво про смерть спадкодавця, заповіт, документи, що підтверджують право власності на нерухомість, та документ про останнє місце проживання спадкодавця. Перелік може змінюватися залежно від виду нерухомості.
Спадкова справа відкривається за місцем останнього проживання померлого, або, якщо воно невідоме, за місцем розташування нерухомості. Спадкоємець може звернутися до державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса, який має доступ до Спадкового реєстру. У випадках, коли місце відкриття спадщини є територією активних бойових дій або тимчасово окупованою, діють спеціальні правила, що дозволяють подавати заяви незалежно від місця відкриття спадщини.
Строки оформлення спадщини є важливими для збереження права на майно. Заява про прийняття спадщини має бути подана протягом шести місяців з дня смерті особи. Якщо спадкоємець проживав разом зі спадкодавцем, він вважається таким, що прийняв спадщину автоматично, якщо не подав заяву про відмову. Свідоцтво про право на спадщину можна отримати після закінчення цього строку, і окремого кінцевого строку для його отримання немає. Якщо строк пропущено з поважних причин, його можна відновити за згодою інших спадкоємців або через суд.
