11 вересня 2025 року у лікарні перестало битися серце Андрія Анатолійовича Муковозова – Захисника України, який до останнього подиху боровся за життя.
Як розповіли у Покровській територіальної громаді, отримані на фронті поранення виявилися занадто важкими…
Життя, сповнене добра і праці
Андрій народився 10 лютого 1978 року у рідному селі Отрішки. З малих літ він вирізнявся особливою щирістю та добротою. Односельці пам’ятають його як допитливого, працьовитого хлопця, який ніколи не проходив повз чужу біду – завжди готовий допомогти, підставити плече, підтримати словом і ділом.
Закінчивши Водянську середню школу, він вступив до Дніпропетровського хіміко-технологічного університету, а згодом працював у місті Дніпро. У будь-якій справі, за яку брався Андрій, він був відповідальним і сумлінним – таким його знали і колеги, і друзі.
Вибір серця – стати на захист Батьківщини
Коли у березні 2023 року постало питання про мобілізацію, Андрій не вагався жодної хвилини.
Він розумів: країна у небезпеці, і хтось має стати на її захист. Його вибір був очевидним – піти до лав Збройних Сил України.
Він відчував обов’язок перед своєю родиною, рідним селом, усією Україною. Його мужність і стійкість стали прикладом справжнього патріотизму, який вимірюється не гучними словами, а конкретними вчинками.
Оборонець, який віддав найдорожче
Андрій Анатолійович до останнього залишався вірним присязі. Він боронив рідну землю, ризикуючи власним життям щодня.
На жаль, війна нещадна і забирає найдостойніших. Отримані ним травми виявилися несумісними з життям. 11 вересня серце хороброго воїна перестало битися.
Щирі співчуття рідним та близьким Героя!
