Коли у сечовивідних шляхах кота утворюються камені та пісок й він починає страждати від болю, хазяїн ладен зробити що завгодно, тільки б допомогти йому. Вони часто починають шукати в інтернеті “сечокам’яна хвороба у котів ліки”, замість того, щоб відвідати ветеринара та отримати покрокову схему лікування. Тому часто це захворювання має фатальні наслідки для тварини.

Чому виникає та які симптоми має сечокам’яна хвороба у котів

У більшості випадків винні власники, що тварина захворіла. Основні причини наступні.

Неправильне харчування – надлишок білка, магнію, фосфору та кальцію сприяє утворенню каменів.
Мала кількість споживаної води – концентрована сеча сприяє утворенню осаду.
Генетична схильність – деякі породи (британці, перси, сфінкси) більш вразливі до захворювання.
Ожиріння та малорухливий спосіб життя – уповільнюють обмін речовин.
Інфекції сечовивідних шляхів – бактерії можуть сприяти формуванню піску.
Гормональні порушення – впливають на баланс мінералів в організмі.

Симптоми сечокам’яної хвороби у котів:

часті, але незначні сечовипускання;
наявність крові в сечі;
біль при сечовипусканні – кіт може нявкати та напружуватися;
часте лизання області геніталій;
відмова від їжі, млявість;
нетримання сечі чи її повна відсутність (небезпечний симптом, що потребує негайного лікування!).

Лікар призначає симптоматичну терапію для полегшення стану, загальну — спрямовану на усунення джерела хвороби та дієту.

Діагноз сечокам’яна хвороба у котів: ліки та дієту призначає ветеринар

Лікування сечокам’яної хвороби у котів залежить від типу каменів (струвіти чи оксалати) та симптомів, а також стадії хвороби.

Призначають

Спазмолітики, бо “Но-шпа” та “Папаверин” знімають спазм сечового міхура.
Знеболювальні “Мелоксикам”, “Кетофен”, що зменшують біль.
Протизапальні та антибіотики (при наявності інфекції) на кшталт “Синулокс”, “Цефтріаксон”, “Байтрил. Їх використовують для боротьби з бактеріальними інфекціями.
Препарати для розчинення каміння. Так, “КотЕрвін”, “Уролекс”, “Канефрон” – натуральні засоби для підтримки сечовидільної системи. “СтрувітУрі”, “Уроліт” – спеціалізовані препарати для розчинення струвітних каміння.
Сечогінні засоби на кшталт “Фуросеміду” допомагають посилити сечовиділення, але використовується тільки під контролем лікаря.

Якщо камені великі й сечовипускання повністю заблоковане, може знадобитися операція (уретростомія або цистотомія).

Дієта при сечокам’яній хворобі у котів

Правильне харчування – ключовий фактор у профілактиці та лікуванні сечокам’яної хвороби.

Дієта при струвітах. Заборонено: риба, молочні продукти, жирне м’ясо, їжа з високим вмістом магнію та фосфору. Рекомендується: спеціалізовані корми (“Royal Canin Urinary S/O”, “Hill’s c/d”, “Purina UR”). Вологий корм кращий за сухий, бо містить більше вологи.
Дієта при оксалатних каменях. Не можна: печінка, яйця, буряк, морква, зелень, риба, сир. Дозволено: корми з низьким вмістом кальцію (“Hill’s k/d”, “Royal Canin Urinary Oxalate”).

Загальні рекомендації з харчування:

постійний доступ до чистої води;
частіше годування невеликими порціями;
уникати змішування сухого та вологого корму;
контроль ваги, щоб уникнути ожиріння.

Сечокам’яна хвороба у тварини – небезпечне, але виліковне захворювання. Головне – своєчасно звернутися до ветеринара, підібрати правильні ліки та дієту. Регулярні профілактичні огляди, контроль за харчуванням і споживанням води допоможуть уникнути проблем у майбутньому!